За що посадять менеджерів «Михайлівського»

Опубликовано: 08.10.2018

Керуючий партнер адвокатської компанії “Соколовський і партнери»

З весни минулого року безліч банків пішли з ринку, голосно грюкнувши дверима і залишивши своїх клієнтів один на один з їх проблемами. Останній з великих – банк «Михайлівський» і Фідобанк. У цих фінансових установах майже одночасно рішенням введено тимчасові адміністрації, вони віднесені до категорії неплатоспроможних.

У кожного неспроможного банку – тисячі вкладників. Чи можуть вони розраховувати на повну компенсацію втрат? 2 березня 2015 року Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних з банком осіб». Банки часто проводять ризиковані операції з пов’язаними особами, приховуючи інформацію про це. Ці махінації здійснюються опосередковано і виявити весь коло залучених в шахрайську схему осіб вкрай складно. Тому метою прийняття закону було надати НБУ і караючим органам інструмент для боротьби з правопорушеннями в банківській сфері, а також механізм відшкодування шкоди потерпілим.

Закон застосував до банків додаткові обмеження, розширивши перелік пов’язаних осіб. Формулювання в законі нечіткі, тому список може вийти великим. У нього можуть потрапити як непрямий власник великих часток банку, так і рядовий співробітник установи. Найголовніше в законі: кредитори мають право пред’явити претензії не тільки до банку, але і до пов’язаних осіб. Якщо через якихось дії (бездіяльность) банку завдано збитків, а пов’язані особи отримали вигоду, то вони несуть солідарну відповідальність. (У подібних діях Фонд гарантування вкладів звинуватив менеджмент «Михайлівського») Для спрощення роботи правоохоронців, НБУ дали право розкривати банківську таємницю, яка містить інформацію про пов’язаних осіб.

До вступу закону в силу кредиторам було дуже складно стягнути майно власників банку. Зараз права Фонду гарантування розширені. Розпродавши майно банку, він може виставити вимоги про відшкодування шкоди до отримав вигоду пов’язаним особам. Але є проблема: банки не поспішають надавати інформацію про всіх пов’язаних осіб. Як же використовувати весь потенціал, наданий законом? Багато що залежить від активної позиції Фонду гарантування вкладів. Він має досить широкі повноваження щодо перевірки фінансово-господарської діяльності банку, визнаного неплатоспроможним. Зокрема – щодо виявлення договорів, що призвели банк до такого стану. У разі їх виявлення, представнику Фонду необхідно звернутися до суду з позовом про повернення перерахованих по ним коштів. Позовні вимоги обгрунтовувати слід ницістю укладених угод.

Також Фонд і Нацбанк можуть подавати заяви про відкриття кримінальних проваджень. Але цього замало. Реальність така, що величезна кількість звернень залишаються без уваги, а досудове слідство фактично не проводиться. Це може бути відвертим саботажем слідчих, а іноді їм просто банально не вистачає інформації і знань в тій же банківській сфері. У поліцію слід звертатися в разі вчинення злочину, передбаченого ст. 367 Кримінального кодексу: службова халатність. Наприклад, керівник банку уклав угоду, яка призвела до неможливості виконати зобов’язання перед кредиторами. Санкція другої частини цієї статті – до п’яти років позбавлення волі. Якщо під час слідства буде встановлено, що до таких договорів мають відношення пов’язані особи – стане в нагоді стаття 218-1 Кримінального кодексу: доведення банку до неплатоспроможності. Топ-менеджери банку, а також прямі або опосередковані власники можуть «отримати» до п’яти років. У цьому випадку заява подається до податкової міліції.

Ошукані вкладники також не повинні стояти осторонь. Їм слід звертатися з цивільними позовами про відшкодування шкоди до всіх фігурантів таких кримінальних проваджень, включаючи пов’язаних осіб банку. Шанс повернути вкрадені гроші з’являється лише в разі скоординованих дій всіх зацікавлених. Найактивнішими повинні бути клієнти банків. Що їм потрібно робити? Постійно направляти скарги, заяви, запити. В НБУ, Фонд гарантування вкладів, поліцію і податкову міліцію.

Джерело:

rss